Дружина Микола Олександрович / 02.11.1940-02.09.2020

Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України з сумом та почуттям глибокої скорботи повідомляє, що 2 вересня 2020 р. на 80 році пішов з життя відомий український вчений-біолог Дружина Микола Олександрович.

Дружина Микола Олександрович (народився 2 листопада 1940 р., м. Гребінка Полтавської області) — старший науковий співробітник Ін-ту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, доктор біологічних наук.

Його науковий шлях починався в Ін-ті фізіології ім. О.О. Богомольця в 1965 р. після закінчення Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. В 1969—1973 роках він працював в Ін-ті молекулярної біології і генетики, а згодом — в Ін-ті експериментальної патології, онкології і радіобіології.

Понад 20 років Микола Олександрович проводив радіобіологічні дослідження на атомному реакторі та прискорювачах Ін-ту ядерних досліджень. В колі його наукових інтересів — біологічна ефективність швидких нейтронів; механізми формування променевих уражень та розробка захисних засобів за дії щільноіонізуючих випромінювань; біохімічні та біофізичні методи детекції радіаційних пошкоджень.

В творчому доробку Миколи Олександровича Дружини десятки наукових праць, патенти, методичні рекомендації, монографії. Серед них особливо варто відзначити «Нейтроны и организм» (1982), «Окислительные процессы при гамма-нейтронном облучении организма» (1986), «Хемилюминесценция крови при радиационном воздействии» (1989).

З 1986 р. — в Чорнобилі, де брав активну участь в плануванні, організації та проведенні багаторічного експерименту в реальних умовах зони відчуження ЧАЕС. За матеріалами цих досліджень Микола Олександрович разом з колегами опублікував низку пріоритетних праць, зокрема монографію «Радиобиологические аспекты аварии на Чернобыльской АЭС» (1992), яка згодом перевидавалась за кордоном.

В останні роки Микола Олександрович працював над розробкою нових (стосовно класичної радіобіології) засобів профілактики та захисту організму при тривалій дії низькоінтенсивної радіації та ксенобіотиків.

Миколі Олександровичу Дружині була притаманна різнопланова — наукова, науково-організаційна, педагогічна —діяльність.

Він як педагог вищої школи в Києво-Могилянській академії кілька років читав курс лекцій з біофізики а в Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка — з радіобіології.

Широкому загалу науковців України та країн СНД відома також науково-організаційна робота Миколи Олександровича як вченого секретаря Спеціалізованої експертної ради ВАК СРСР та Координаційної ради з проблем радіобіології АН України, як опонента та рецензента близько сотні дисертацій з радіобіології, біохімії, генетики, онкології, гематології, біотехнології.

Однак, найбільшим його надбанням є повага та шана широкого наукового загалу.

Всебічно обдарована, глибоко мисляча людина, надзвичайно цікавий співрозмовник, вчений-енциклопедиист, Людина з великої літери  — таким залишиться Микола Олександрович у душах і серцях тих, хто його знав, кому відомі його наукові погляди і  переконання, тих, хто мав щастя спілкуватись з ним або просто слухати його.

Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю Миколи Олександровича Дружини та висловлюємо щирі співчуття колективу Інституту, рідним і близьким покійного.