Дмитрієв Олександр Петрович

Матеріал з ІКБГІ
(відмінності між версіями)
Перейти до: навігація, пошук
(Список публікацій)
 
(27 проміжних версій 2 користувачів не показані)
Рядок 1: Рядок 1:
 
__NOTOC__
 
__NOTOC__
  
[[Image:Дмитрієв ОП.jpg|150px|right|frame]]
+
[[File:Дмитрієв ОП 2017.jpg|border|300px|left]]
  
 
Головний науковий співробітник<br>
 
Головний науковий співробітник<br>
Рядок 9: Рядок 9:
 
Віце-президент Українського товариства фітопатологів
 
Віце-президент Українського товариства фітопатологів
  
==Контакти==
+
 
E-mail: dmitriev.ap@gmail.com<br>
+
===Контакти===
Тел.: +380 44 257-82-44<br>
+
E-mail: dmitriev.ap[[Image:At 000099 16x17x2.gif]]gmail.com, dmitriev.ap[[Image:At 000099 16x17x2.gif]]icbge.org.ua<br>
Факс: +380 44 243-42-10
+
Тел.: +380 44 257 8244
 +
 
 +
{{-}}
 +
 
 +
==Біографія==
 +
Відомий український вчений у галузі клітинної біології, фітоімунології та радіобіології, народився 27 вересня 1947 р. в м. Констанца, Румунія. Закінчив  у 1970 р. Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка за спеціальністю біофізика. З 1971 р. працював в Інституті фізики НАН України, навчався в аспірантурі Інституту фізіології рослин НАН України. З 1975 по 1986 рр. працював вченим секретарем Відділення загальної біології НАН УРСР, старшим науковим співробітником, заступником директора з наукової роботи Інституту фізології рослин НАН України. У 1986 р. очолив лабораторію Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. У 1990-2016 рр. працював завідувачем лабораторії, заступником директора з наукової роботи Інституту клітинної біології та генетичної інженерії НАН України,. З грудня 2016 р. − головний науковий співробітник цього Інституту.
 +
 
 +
У 1989 р. в захистив докторську дисертацію в Московському держ-університеті ім. М.В. Ломоносова. У 1994 р. присвоєно звання професора за спеціальністю клітинна біологія. У 2006 р. обраний членом-кореспондентом НАН України за спеціальністю фітоімунологія.
  
 
==Основні досягнення==
 
==Основні досягнення==
 +
В його роботах детальне вивчення молекулярних механізмів розпізнавання патогена та експресії захисних генів рослин вдало поєднується з розробкою практичних методів модифікації їх імунного потенціалу. Вперше в світі відкрив та ідентифікував фітоалексини лілейних, встановив їх роль як маркерів індукованої стійкості у рослин. Ним проведені піонерські роботи по вивченню механізмів сприйняття та трансдукції мікробних сигналів у рослин. Дослідив кальцієву та супероксидсинтазну сигнальні системи рослин, показав їхню взаємодію при розпізнаванні патогена. Висунув та обгрунтував теоретичні концепції: пpо роль первинних сигналів та вторинних месенджерів в індукції захисних реакцій; про кооpдинацiю цих реакцій на piзних piвнях стpуктуpної організації рослин.
 +
 +
До вагомих наукових доробків О.П. Дмитрієва належать також розкриття механізму радіостійкості синьо-зелених водоростей, пов’язаного з активацією зворотньої транскриптази, створення високоефективного антимікробного препарата з Allium cepa для лікування стафілококових інфекцій, розроблений ним експрес-метод тестування фітосанитарного стану посівів по змінах спектрів відбиття та флуоресценції листя. Встановив ряд важливих закономipностей впливу малих доз хpонiчного опpомiнення на iмунний потенцiал рослин та вipулентнiсть фітопатогенних гpибiв в 30-км зоні ЧАЕС. Вперше отримав докази формування в умовах радіонуклідного забруднення нової популяції збудника стеблової іржі, що характеризується високою частотою зустрічальності більш вірулентних клонів.
 +
 +
<!--
 
{|
 
{|
 
|'''1974&nbsp;р.'''|| – вперше в світі розкрив механізм стійкості синьо-зелених водоростей, пов’язаний з активацією зворотньої транскриптази.  
 
|'''1974&nbsp;р.'''|| – вперше в світі розкрив механізм стійкості синьо-зелених водоростей, пов’язаний з активацією зворотньої транскриптази.  
Рядок 34: Рядок 46:
 
|'''2003&nbsp;р.'''|| – за цикл робот “Сигнальні системи імунітету рослин” йому присуджена премія ім. М.Г. Холодного НАН України.  
 
|'''2003&nbsp;р.'''|| – за цикл робот “Сигнальні системи імунітету рослин” йому присуджена премія ім. М.Г. Холодного НАН України.  
 
|}
 
|}
 
+
-->
[[Media:ОП Дмитрієв Досягнення.doc]]
+
  
 
==Наукові інтереси==
 
==Наукові інтереси==
В останні роки О.П. Дмитрієв розвиває уявлення про системну індуковану стійкість рослин під впливом еліситорів, внаслідок чого змінюється не геном рослинних клітин, а його функціонування на рівні експресії генів. Це дозволяє визначати індукування стійкості як явище фенотипічної імунокорекції. Індукована стійкість до хвороб та абіотичних стресів не успадковується, її можна викликати за допомогою обробки рослин еліситорами на період їх онтогенезу. Цей напрямок має значний практичний інтерес у зв’язку з тим, що сучасні методи селекції ще не дозволяють, як правило, поєднувати у нових сортах та гібридах високу їх якість зі стійкістю до несприятливих факторів оточуючого середовища.
+
В останні роки О.П. Дмитрієв розвиває уявлення про системну індуковану стійкість рослин під впливом еліситорів (імунокоректорів), внаслідок чого змінюється не геном рослинних клітин, а його функціонування на рівні експресії генів. Індукована стійкість до біотичних та абіотичних стресів не успадковується, її можна викликати за допомогою обробки рослин еліситорами на період їх онтогенезу. Цей напрямок має значний практичний інтерес, оскільки сучасні методи селекції ще не дозволяють, як правило, поєднувати у нових сортах високу їх якість із стійкістю до несприятливих факторів оточуючого середовища.
  
[[Media:ОП Дмитрієв Досягнення.doc]]
+
==Викладацька діяльність==
 +
Понад 20 років викладав у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, запрошувався для читання лекцій в університетах Великої Британії, Швейцарії та Японії.
  
==Освіта і наукова діяльність==
+
Підготував 7 кандидатів наук. Брав участь у роботі ВАК України.
Закінчивши з відзнакою кафедру біофізики Київського держуніверситета ім. Т.Г. Шевченка  працював в Інституті фізики АН УРСР,  навчався в аспірантурі Інституту фізіології рослин АН УРСР. У 1974 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: “Радіосенсибілізація клітин синьо-зелених водоростей”. Ним вперше був відкритий механізм стійкості синьо-зелених водоростей, пов’язаний з активацією зворотньої транскриптази.  
+
  
З 1975 по 1986 рр. працював вченим секретарем ВЗБ НАН УРСР, інструктором, зав. сектором природничих та технічних наук ЦК Компартії України, заступником директора по науковій роботі ІФР НАН України. В 1986 р. перейшов завідувати лабораторією в Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного АН УРСР, а з 1989 р. завідує лабораторією Інституту клітинної біології та генетичної інженерії, створеного акад. НАН України Ю.Ю. Глебою.
+
==Нагороди та відзнаки==
 +
По результатах міжнародних конкурсів його дослідження відмічені грантами
 +
* CRDF,
 +
* Swiss National Science Foundation,
 +
* Фонду фундаментальних досліджень України,
 +
* Міжнародного наукового фонду (Нью-Йорк).
  
У 1989 р. в Московському держуніверситеті ім. М.В. Ломоносова захистив докторську дисертацію. У 1994 р. йому присвоєно звання професора за спеціальністю “клітинна біологія”. У 2006 р. обраний членом-кореспондентом НАН України за спеціальністю “фітоимунологія”.  
+
Нагороджений
 +
* грамотою Верховної Ради України,
 +
* відзнаками НАН України,
 +
* лауреат премії НАН України ім. М.Г. Холодного (2003).
  
О.П. Дмитрієв – широко відомий вчений в галузі клітинної біології, имунології та фізіології рослин. Автор 7 монографій и 235 наукових праць, 37 з яких опубліковані в провідних журналах світу. Створив та запатентував 5 винаходів в галузі біотехнології рослин. Обраний Соросівським професором. 
 
  
В його роботах детальне вивчення молекулярних механізмів розпізнавання патогена та експресії захисних генів рослин вдало поєднується з розробкою практичних методів модифікації їх імунного потенціалу. Вперше в світі відкрив та ідентифікував фітоалексини лілейних, вивчив їх токсичність та встановив мехзанізми дїї. Дослідив роль фітоалексинів як маркерів індукованої стійкості у рослин. Ним проведені піонерські роботи по вивченню механізмів стрийняття та трансдукції мікробних сигналів у рослин. Дослідив кальцієву та супероксидсинтазну сигнальні системи, показал їхню взаємодію при розпізнаванні патогена рослиною. Висунув та обгрунтував теоретичні концепції: пpо роль первинних сигналів та вторинних месенджерів в індукції захисних реакцій; про кооpдинацiю цих реакцій на piзних piвнях стpуктуpної організації рослин. 
 
  
Роботи Олександра Петровича в галузі фітоимунології привели до створення нових екологічно безпечних технологій індукування хворобостійкості рослин, а також високоефективного антимікробного препарата з Allium cepa для лікування стафілококових інфекцій. Ним запропоновані експрес-методи тестування фітосанитарного стану посівів по змінах спектрів відбиття та флуоресценції листя. 
+
==[[:Категорія:Дмитрієв ОП Публікації|Список публікацій]]==
 
+
Автор та співавтор понад 280 наукових праць, в тому числі 10 монографій, 5 винаходів.
Він вперше встановив ряд важливих закономipностей впливу малих доз хpонiчного опpомiнення на iмунний потенцiал рослин та вipулентнiсть фітопатогенних гpибiв в 10-ти км зоні ЧАЕС. Показав, що в умовах радіонуклідного забруднення сформувалась нова популяція збудника стеблової їржі злаків, що характеризується високою частотою зустрічаємості більш вірулентних клонів.
+
 
+
По результатах міжнародних конкурсів його дослідження відмічені грантами фонда CRDF, Міжнародного наукового фонда (Нью-Йорк), Фонда фундаментальних досліджень України. Працював за запрошенням в провідних наукових центрах Голандії та Швейцарії. Виступав з читанням курса лекцій в університетах Великої Британії та Японії. Неодноразово організовував міжнародні наукові конференції, вносить суттєвий внесок в пропаганду досягнень української науки за кордоном. Веде активну науково-організаційну работу - член експертної ради ВАК України за спеціальностями “клітинна біологія” та “імунологія”, член багатьох наукових рад по проблемах. 
+
 
+
Багато сил і енергії О.П. Дмитрієв віддає підготовці молодої наукової зміни. Під його керівництвом захищено 7 кандидатських дисертацій. Протягом 20 років викладає курс лекцій “молекулярна фітопатологія” та “радіобіологія мікроорганізмів” студентам Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.  
+
  
За цикл робот “Сигнальні системи імунітету рослин” йому присуджена премія ім. М.Г. Холодного НАН України (2003).
 
 
==[[:Категорія:Дмитрієв ОП Публікації|Список публікацій]]==
 
 
[[:Категорія:Дмитрієв ОП Публікації|Список вибраних публікацій >>>]]
 
[[:Категорія:Дмитрієв ОП Публікації|Список вибраних публікацій >>>]]
  
Рядок 69: Рядок 78:
 
Електронному каталозі наукової періодики України в Національній бібліотеці України імені В.І.&nbsp;Вернадського
 
Електронному каталозі наукової періодики України в Національній бібліотеці України імені В.І.&nbsp;Вернадського
 
[http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=S&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21FMT=fullwebr&S21ALL=%28%28%3C.%3EA%3D%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D1%96%D1%94%D0%B2%20%D0%9E$%3C.%3E%29%2B%28%3C.%3EA%3D%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B5%D0%B2%20%D0%90$%3C.%3E%29%2B%28%3C.%3EA%3DDmitriev%20A$%3C.%3E%29%29&FT_REQUEST=&FT_PREFIX=&Z21ID=&S21STN=1&S21REF=10&S21CNR=100 >>>]
 
[http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=S&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21FMT=fullwebr&S21ALL=%28%28%3C.%3EA%3D%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D1%96%D1%94%D0%B2%20%D0%9E$%3C.%3E%29%2B%28%3C.%3EA%3D%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B5%D0%B2%20%D0%90$%3C.%3E%29%2B%28%3C.%3EA%3DDmitriev%20A$%3C.%3E%29%29&FT_REQUEST=&FT_PREFIX=&Z21ID=&S21STN=1&S21REF=10&S21CNR=100 >>>]
 +
 +
Профіль у каталозі "Науковці України" на порталі Національної бібліотеки України імені В.І.&nbsp;Вернадського
 +
[http://irbis-nbuv.gov.ua/ASUA/1476201 >>>]
  
 
Представлено на сайті Google Scholar
 
Представлено на сайті Google Scholar
[https://scholar.google.com/citations?mauthors=%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D1%96%D1%94%D0%B2&hl=en&view_op=search_authors >>>]
+
[https://scholar.google.com/citations?user=KlJJa14AAAAJ&hl=en >>>]
 +
 
 +
Представлено на сайті Scopus
 +
[https://www.scopus.com/authid/detail.uri?authorId=35498449300 >>>]
 +
 
 +
Наукові праці на сайті Web of Science (Clarivate)
 +
[https://www.webofscience.com/wos/author/record/20859063 >>>]
  
Наукові праці на сайті PubMed [https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Dmitriev+AP%5BAuthor%5D >>>]
+
Представлено на сайті ORCID
 +
[http://orcid.org/0000-0003-2268-9104 >>>]
  
 
Представлено на сайті ResearchGate
 
Представлено на сайті ResearchGate
[https://www.researchgate.net/search.Search.html?query=dmitriev&type=researcher&tabViewId=58518ab7eeae39a30007c992 >>>]
+
[https://www.researchgate.net/profile/Alexander_Dmitriev8 >>>]
  
  
[[Media:ОП Дмитрієв Біо.doc]]
+
{{-}}
  
 
[[Категорія:Співробітники]]
 
[[Категорія:Співробітники]]

Поточна версія на 16:26, 14 вересня 2023


Дмитрієв ОП 2017.jpg

Головний науковий співробітник
Доктор біологічних наук
Професор
Член-кореспондент НАН України
Віце-президент Українського товариства фітопатологів


[ред.] Контакти

E-mail: dmitriev.apAt 000099 16x17x2.gifgmail.com, dmitriev.apAt 000099 16x17x2.gificbge.org.ua
Тел.: +380 44 257 8244


[ред.] Біографія

Відомий український вчений у галузі клітинної біології, фітоімунології та радіобіології, народився 27 вересня 1947 р. в м. Констанца, Румунія. Закінчив у 1970 р. Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка за спеціальністю біофізика. З 1971 р. працював в Інституті фізики НАН України, навчався в аспірантурі Інституту фізіології рослин НАН України. З 1975 по 1986 рр. працював вченим секретарем Відділення загальної біології НАН УРСР, старшим науковим співробітником, заступником директора з наукової роботи Інституту фізології рослин НАН України. У 1986 р. очолив лабораторію Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. У 1990-2016 рр. працював завідувачем лабораторії, заступником директора з наукової роботи Інституту клітинної біології та генетичної інженерії НАН України,. З грудня 2016 р. − головний науковий співробітник цього Інституту.

У 1989 р. в захистив докторську дисертацію в Московському держ-університеті ім. М.В. Ломоносова. У 1994 р. присвоєно звання професора за спеціальністю клітинна біологія. У 2006 р. обраний членом-кореспондентом НАН України за спеціальністю фітоімунологія.

[ред.] Основні досягнення

В його роботах детальне вивчення молекулярних механізмів розпізнавання патогена та експресії захисних генів рослин вдало поєднується з розробкою практичних методів модифікації їх імунного потенціалу. Вперше в світі відкрив та ідентифікував фітоалексини лілейних, встановив їх роль як маркерів індукованої стійкості у рослин. Ним проведені піонерські роботи по вивченню механізмів сприйняття та трансдукції мікробних сигналів у рослин. Дослідив кальцієву та супероксидсинтазну сигнальні системи рослин, показав їхню взаємодію при розпізнаванні патогена. Висунув та обгрунтував теоретичні концепції: пpо роль первинних сигналів та вторинних месенджерів в індукції захисних реакцій; про кооpдинацiю цих реакцій на piзних piвнях стpуктуpної організації рослин.

До вагомих наукових доробків О.П. Дмитрієва належать також розкриття механізму радіостійкості синьо-зелених водоростей, пов’язаного з активацією зворотньої транскриптази, створення високоефективного антимікробного препарата з Allium cepa для лікування стафілококових інфекцій, розроблений ним експрес-метод тестування фітосанитарного стану посівів по змінах спектрів відбиття та флуоресценції листя. Встановив ряд важливих закономipностей впливу малих доз хpонiчного опpомiнення на iмунний потенцiал рослин та вipулентнiсть фітопатогенних гpибiв в 30-км зоні ЧАЕС. Вперше отримав докази формування в умовах радіонуклідного забруднення нової популяції збудника стеблової іржі, що характеризується високою частотою зустрічальності більш вірулентних клонів.


[ред.] Наукові інтереси

В останні роки О.П. Дмитрієв розвиває уявлення про системну індуковану стійкість рослин під впливом еліситорів (імунокоректорів), внаслідок чого змінюється не геном рослинних клітин, а його функціонування на рівні експресії генів. Індукована стійкість до біотичних та абіотичних стресів не успадковується, її можна викликати за допомогою обробки рослин еліситорами на період їх онтогенезу. Цей напрямок має значний практичний інтерес, оскільки сучасні методи селекції ще не дозволяють, як правило, поєднувати у нових сортах високу їх якість із стійкістю до несприятливих факторів оточуючого середовища.

[ред.] Викладацька діяльність

Понад 20 років викладав у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, запрошувався для читання лекцій в університетах Великої Британії, Швейцарії та Японії.

Підготував 7 кандидатів наук. Брав участь у роботі ВАК України.

[ред.] Нагороди та відзнаки

По результатах міжнародних конкурсів його дослідження відмічені грантами

  • CRDF,
  • Swiss National Science Foundation,
  • Фонду фундаментальних досліджень України,
  • Міжнародного наукового фонду (Нью-Йорк).

Нагороджений

  • грамотою Верховної Ради України,
  • відзнаками НАН України,
  • лауреат премії НАН України ім. М.Г. Холодного (2003).


[ред.] Список публікацій

Автор та співавтор понад 280 наукових праць, в тому числі 10 монографій, 5 винаходів.

Список вибраних публікацій >>>

[ред.] Цитування в наукометричних базах даних

Електронному каталозі наукової періодики України в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського >>>

Профіль у каталозі "Науковці України" на порталі Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського >>>

Представлено на сайті Google Scholar >>>

Представлено на сайті Scopus >>>

Наукові праці на сайті Web of Science (Clarivate) >>>

Представлено на сайті ORCID >>>

Представлено на сайті ResearchGate >>>



Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
 
   
Інструменти
Іншими мовами